Бібліотека-музей "Літературне Тернопілля"

ЖИТТЯ МОВ СПАЛАХ ЗОРІ

... Стаю перед тобою на коліна,
Моя свята, прекрасна Україно…
Тобою лиш живу,
Тобою день стрічаю,
Тобою мучуся, за тебе і згоряю…
Але люблю… і я не заміняю
Ані на що тебе, коханий краю,
Бо я твій син,
Твій незрадливий син
Навіки!
("Дума про Україну")

Небуденна людина та аристократ від поезії. Так називають поета Василя Ярмуша, уродженця села Острів на Тернопільщині. Сьогодні йому виповнилося б 82 роки.
Творити Василь почав ще на шкільній лаві, коли навчався в Острівській семирічці, а потім у Тернопільській СШ № 8 (с. Велика Березовиця). Після закінчення школи працював комбайнером у колгоспі, помічником машиніста екскаватора у Тернопільському кар’єроуправлінні. Перші публікації у районній газеті в Микулинцях – перші творчі радості. Одночасно брав участь у сільському драмгуртку та хорі. Здавалося б, перед Василем відкривається шлях у щасливе життя, творче зростання, але доля розпорядилася по-іншому.
У 1954 – 60 рр. перебував на дійсній військовій службі на Крайній Півночі. В грудні 1959-го Василя і його трьох товаришів понесло на крижині у Баренцове море. Обмерзлих, виснажених, напівживих, їх підібрав вертоліт. Потім був госпіталь, боротьба за життя… Сильне переохолодження організму не минуло безслідно.
Коли хвороба відступила, Василь почав працювати на цукровому заводі “Поділля”, а згодом – завідувачем клубу в родинному селі. Вступив на заочне відділення факультету журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка. Підготував збірки поезій “Казка про тебе” (1972) та “Граніт і полум’я” (1977). Для дітей уклав книжечку своїх віршів “Над Серетом”, до якої увійшло 15 поезій. До творчого доробку Василя Ярмуша також належать драматична поема “Соломія Крушельницька” і прозовий твір “Олесина любов”.
Закінчивши університет, працював позаштатним кореспондентом обласної молодіжної газети “Ровесник”, друкував свої твори тут і на сторінках “Вільного життя” та інших видань. Мріяв написати ґрунтовні літературні полотна про академіка Володимира Гнатюка та Нову Землю, на якій проходив нелегку військову службу.
Письменника за прогресивні погляди переслідував КДБ, багато його віршів просто знищили. Та вже за часів незалежної України про творчість нашого земляка багато хто навіть не чув.
Часто перебував у Денисові в рідної сестри Богданни, підтримував щиру дружбу з письменницею Іванною Блажкевич, листувався з нею і присвятив їй кілька віршів.
21 вересня 1976 року Василь Ярмуш пішов із життя. Лише півроку не дочекався виходу збірки “Граніт і полум’я”. Пішов, віддавши нам жар палкого серця, яке так любило життя, народ і отчу землю.

Саме сьогодні, в День народження Василя Ярмуша, до нас завітала його донька Мирослава Ярмуш, що було приємною несподіванкою.