Бібліотека-музей "Літературне Тернопілля"

А ЖИТТЯ ЗА ПЛЕЧИМА - МОВ РОЗКРИЛЕНИЙ ВІТЕР

Помиймо руки, як до хліба, чисто,
Коли стаєм під знаками пера,
Задумаймось над словом, товариство,
Бо вже давно задуматись пора.
Що ми не допотопні менестрелі,
Які з нічим виходили на бій,
Солодкі губи і гіркі пастелі
Так мирно не вживаються в собі,
Бо ще ніколи не лягали в риму
Проклята правда і свята олжа,
Самі собі вони могили рили,
Самі себе карали без ножа.
Але нащо — в ім’я чужого Бога?
(Звідкіль йому висока честь така?)
Кривавилась прокляттями дорога
І ніжністю суворою рекла:
«Шануймо позументи, еполети
Й не оскверняймо гострого пера»,
Задумаймось над словом «єсмь», поети,
Бо вже давно задуматись пора.

20 липня 1936 року народився Борис Демків — поет, перекладач, журналіст. Член Спілки письменників (з 1967 року) та Спілки журналістів (з 1965-го).