Бібліотека-музей "Літературне Тернопілля"

 9 листопада 2020 року

НАСТРОЄНИЙ ЖИТТЯМ ЯК СКРИПКА

4 ЛИСТОПАДА 1872 РОКУ НАРОДИВСЯ ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ, ПИСЬМЕННИК, ВЧЕНИЙ, КРИТИК, ВИДАВЕЦЬ, ПУБЛІЦИСТ, ПЕДАГОГ, 

ХУДОЖНИК, МИСТЕЦТВОЗНАВЕЦЬ, 

КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНІЙ І ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ

БОГДАН ЛЕПКИЙ

Покинь на хвилю торг життя - а духа

Скріпи у собі та зніми угору!

Народе мій! Се я тобі говорю,

А в кого серце й розум є - най слуха.

Зривається велика завірюха

Над нашим домом. З ящика Пандори 

Посиплються на тебе злидні-горе,

Потопа злоби, а добра посуха.

Та ти кріпись і не теряй надії.

Се бій найтяжчий, та, може, послідній,

Проклятий буде той, хто в бою вмліє,

Проклятий і життя правдивого не гідний!

Кріпіться в горю та ідіть на бої

Не як недолітки, лиш як мужі-герої!

Народився 9 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, що на Тернопільщині, в сім’ї священика Сильвестра Лепкого (літературний псевдонім Марко Мурава). Хрещений 9 листопада того ж року в с. Крегулець Гусятинського району.

З шести років малий Богдан жив у Бережанах, у діда Михайла Глібовицького (1814-1887), священика, віце— маршалка Бережанського повіту. Основи знань юнак отримав у Бережанській гімназії (1883 — 1891). З дитячих літ Бережани, згадував письменник, стали "найкращим для нього містом у світі". Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет.

Туга за Батьківщиною спонукала Лепкого перейти до Львівського університету, де він поринув в українську культурну стихію. Кількарічне навчання у Львівському університеті (1892 — 1895), по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895 — 1899). Займається творчою діяльністю. Одне за одним Уявляються його перші оповідання: "Дідусь", "Нездала п’ятка", "Над ставом", "Гусій" та ін.

1899 р. — виїзд до Кракова, де він розпочав свою викладацьку (педагогічну) діяльність в гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцка та св. Анни, читав лекції з української мови та літератури. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті. У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі.

Події першої світової війни привели Б. Лепкого з сім’єю до Німеччини. У незвичайних умовах почалась його напружена праця, як громадського діяча в антицарському "Союзі

Визволення України". З 1915р. працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті біля Бадена (викладав історію літератури). З 1916 — просвітницька праця у таборі Вецляру, де Лепкий провадив малярську школу.

Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька о. С. Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким.

Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся де Кракова і знову працює в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше — професором

Ягелонського університету (1932).

Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на

відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повертаються до Кракова (Польща). Останні роки життя були найтяжчі, затьмарені фашистською окупацією. Краківський університет було закрито, Лепкий залишився без роботи, без пенсії, що спричинило матеріальну скруту. Проте літературну працю він не покинув: написав книжку мемуарів "Бережани" — третю частину "Казки мойого життя", яку він не закінчив, повість "Крутіж", чимало віршів; перекладав з української на німецьку, дописував до українських журналів. "Краківських вістей".

21 липня 1941 р. Б. Лепкий помер. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).